Кажуть, збуваються мрії
Зима була, та снігу ані грам.
Зірки з небес освічували місто.
І все кругом дзвені лоурочисто,
А за горбом виднівся божий храм.
Підказували шлях їм вівчарі,
Й натерши ноги, довгою ходою,
З дарами для дитяти темнотою
У Вифлиєм ступали три царі.
Зійшла зоря, і гості, що здаля,
Підняли вверх, до неба свої очі,
І сталось диво в місті тої ночі –
Невинна породила немовля.
***
Зимовий день розсипався кругом
І пудра біла всюди під ногами.
Скрипить в мороз, неначе хтось зубами
А вітер лупить щоки батогом.
Димар димить і оживляє дах –
Хтось гріє руки, з вулиці прийшовши.
І синій лід на двоє розколовши
Стрибають діти по чужих слідах.
Торішнє листя висохши тремтить,
Затримавшись на гіллі до зими,
І споглядає білі килими,
Куди невдовзі з впавши полетить.
***
Сьогодні тихо, вітер вщух і віти
Завмерли і стоять як кам’яні.
Димлять за обрієм маленькі курені
І чутно сміх – горланять гучно діти.
І може це від шуби було тепло,
А може зігрівала не вона
На небосхил дісталася луна,
Як лампа освітивши все село.
Одне за одним шиби загорілись
І гамір стих, розбіглась дітвора
Вечеряти найвища вже пора
І стало пусто, лиш сліди зміїлись
Від ніг і санок, спогадів з життя,
Що молодість вертають наче зілля,
Лиш ненадовго, а за ним похмілля
Й холодна тиша в такт серцебиття.
***
Чуєш, буде зима і випаде сніг під ноги.
Білим, хрустким замете всі стежки і дороги.
Діти зберуться докупи з санками на гірці
Місяць в високому небі моргне першій зірці.
Зима, як тоді, коли ти був малим і пузатим,
Вікна прикрасить узорами в маминій хаті.
Дим з димарів задимить і підійметься в гору.
Кажуть, збуваються мрії в цю зимну пору.
Січень прийде, заспівають колядки у хаті,
Вдягнуть в прикраси усі ялинки пелехаті.
Збереться родина, наповняться келихи й вуха.
Розмовам підспівуватиме за вікном завірюха.
***
Він зігнувшись удвоє іде
Кожен крок, як подвиг Геракла
І неначе повітря забракло
Подих свій він від смерті краде.
Ледь помітно хитаються руки
Тягне швору в сторону пес
І звернувши свій взір до небес
Дід питає за що такі муки?
Пес занюхав щось й лає у слід
Обвиваючи немічні ноги
Аж допоки посеред дороги
Не торкнуть діда руки об лід.
Стало тихо. Пес змовк і приник
Лиш мороз тріщить і кусає.
Лиже руки пес й поки не знає
Що не чує дід теплий язик.
***
Порожні і ржаві, як банки від пива
Без тебе всі ночі і дні, моя мила.
Щемить і кусає скаженою сукою
Кожніська година, хвилина розпукою.
Самотність страшна, як лице із проказою
Калічить і труїть до себе відразою.
Де все те хороше, що ти помічала?
Без тебе і світла, критично, як мало.
Пропали бажання всі, віра, хотіння
Залишилось тільки одне животіння.
А сонце встає і заходить, як завжди,
Я ж в’яну, тобі своє серце віддавши.